_svg.webp)
BIBLIOTHEKSKLUBS
Проєкт членкині Української бібліотечної асоціації
Ольги Скібіної
Ігри на згуртування, довіру та самопізання
У чудовий і по-справжньому зимовий день 20 січня ми грали в ігри на згуртування, довіру та самопізання. В залі було тепло-тепло (в усіх сенсах), а за вікном сипав сніг. Всі вийшли після заняття, а на вулиці так казково стало. Мабудь, спеціально для закріплення позитивного результату
.png)
Пізнання себе є найскладнішою і водночас найважливішою задачею, яку людина вирішує все життя. Із самого народження дитина постійно накопичує матеріал для пізнання себе. То ж кожен із нас визначається не тільки своїм характером, темпераментом, зовнішністю, але й тим, що він знає, цінує, що створює, з ким і як спілкується, які особистісні потреби має і як їх задовольняє.
Психологічні ігри на довіру дають можливість усвідомлення своїх особливостей, відчуття повної свободи в ігровому просторі, розуміння особистих позитивних і негативних якостей. Але гра не руйнує самоповагу, не вражає самолюбство, не справляє насильницького впливу на індивіда. Навпаки, ігрова діяльність сприяє корекції певних якостей і стимулює розвиток хвальних властивостей особистості, тому що споконвічно будується на принципі добровільної участі в ній кожного гравця. Бажано витягти з себе гнучкі якості і тоді в процесі гри зміниться ставлення не тільки до себе, але й до партнерів. Усе це збагачує власний досвід соціальної взаємодії через вивчення і реалізацію загальнолюдських цінностей.
До вікових труднощів життєвого самовизначення сьогодні додаються складні обставини життя в умовах справжньої війни. Коли відбувається різка зміна стилю життя, коли коливаються цінності, вмирають традиційні моральні уявління і народжуються нові, деякі моделі поведінки, стереотипи виявляються неефективними. В такому разі ігри-проживання дають можливість гравцям створити умови для спільного і водночас індивідуального, особистого освоєння вигаданого простору. Учасники такого типу ігор будують в умовному просторі міжособистісні відносини, проживають їх, звертаються до свого Я зі складними запитаннями. Головне, колективний характер гри припускає безконфліктну гармонійну взаємодію з усіма гравцями.
Щоб сформувати і розвинути у дітей почуття довіри і впевненості в собі, існують психологічні вправи на довіру. І це надважливі ігри. Позаяк довіра – це ключик до людини. Заслужити довіру можна тривалою роботою, а зруйнувати її можна в одну мить. Ігри на довіру дають можливість зміцнити найкращі риси характеру, об’єднати групу, виявити та розкрити унікальні й часто приховані сторони особистості.
Розглянему гру «Сліпий і поводир». Діти розбиваються на пари за принципом найменшого уподобання. «Сліпі» зав’язують очі. Поводир веде Сліпого по кімнаті, долаючи різні перешкоди за допомогою підказок вголос. Для створення більш напруженої атмосфери можна запропонувати «Сліпому» перетворитися на інопланетянина, який нічого не знає про цей світ. Тоді завдання поводиря ускладниться поясненням предметів, кольорів, смаків, рухів.
Так через гру ми здобуваємо досвід відповідальності та безпорадності, досвід обмеженої чи навпаки безоглядної довіри партнеру, навчаємося виражати та відстоювати власну думку і точно замальовувати світ навколо.
Це не просто забавки, це серйозні вправи, що допомагають дитині зрозуміти психологічний стан іншої дитини, висловити свої почуття і створити комфортний емоційний фон у власному оточенні.
