_svg.webp)
BIBLIOTHEKSKLUBS
Проєкт членкині Української бібліотечної асоціації
Ольги Скібіної
Емоційне розвантаження
Учасники поступово набирають акторської майстерності, розкриваються, звільняються рухи, впевненіше звучать голоси. У нас уже з’явилися глядачі і прихильники: відвідувачі бібліотеки, музею і художніх студій зацікавлено зупиняються і спостерігають за нами в панорамні вікна. Це класно, глядачі для артиста – то найголовніше!
Ще зовсім недавно проблемою номер один було фізичне навантаження, але наразі найбільш сильно людина піддається саме психологічному навантаженню (на роботі, в школі, вдома). Ми часто занурені у власні переживання про майбутнє або минуле на тлі повсякденної метушні. Особливо це стосується стресових ситуацій. Світ довкола такий нестабільний, тривога підступає все ближче. Проблема частково полягає у нерозумінні власних почуттів і невмінні їх пояснити. Наслідком може бути безліч проблем від агресії до ментальних розладів.
Стрес у людини виникає як реакція на зовнішні подразники, бо корені стресу лежать у площині почуттів і емоцій, адже занепокоєння ніколи не народжується само по собі. Стрес опановує нашими думками, сковує дії, не дає гармонійно існувати, ми відчуваємо сильні емоції, що заважають нам оцінити ситуацію адекватно. Саме тому перший крок для рятування себе з лавини безкінечних важких думок – вивчити базові емоції, оперувати почуттями у ситуаціях стресу, щоб повернутися до свого тіла, повернутися до себе!
Емоції є супутниками кожного кроку нашого життя, вони спонукають нас до певних дій. І якщо наш емоційний інтелект досить розвинутий, то, прислуховуючися до емоцій, ми вміло спрямовуємо своє життя у правильному напряму, ми знаємо, що, коли, чому і як треба вчинити.
Розрізняють базові емоції, що розвинулися в процесі еволюції: позитивні (радість, любов, інтерес) і негативні (страх, злість, сум, сором і відраза).
Блокування своїх емоцій, недостатнє вираження або навпаки надмірне вираження призводить до проблем із здоров’ям, провокують конфлікти, погіршують якість життя. Тобто якщо поведінка неадекватна, значить емоція не усвідомлена. Що ж треба робити?
Робота з емоціями містить три етапи. Перше, що треба зробити – помітити і усвідомити свою емоцію. Після цього емоцію треба назвати – можна вибрати з нашого списку позитивних і негативних переживань. І, нарешті, проаналізувати свої фізичні реакції, як власне емоція виражається.
Після відповідей на ці питання ми вже можемо контролювати свій емоційний стан. Як тільки ми усвідомили і назвали свою емоцію, ми вчасно можемо зупинитися на мить, сказати Stop! і спитати себе: що я відчуваю, що міркую, що робить моє тіло, і тим самим скорегувати поведінку. Це навичка, що тренується. І бажано тренувати її постійно.
Способами саморегуляції є різні методи:
-
вправи на напруження і розслаблення м’язів;
-
управління диханням, дихальні вправи;
-
самопрограмування («саме сьогодні у мене все вийде»), самонакази («розмовляй спокійно»), самосхвалення тощо;
-
медитація через зосередження на своєму тілі і диханні.
Намагаймося викликати, знаходити і зосереджуватися на позитивних відчуттях і емоціях. Це значно знижує ризики буквально всіх психологічних проблем.
Вчимося разом долати стреси.
Усім хорошого настрою, наснаги, сил і любові!
